Служба пробації: альтернативний метод покарання

 

Україна стає на шлях європейського розвитку. Дуже багато роботи проводиться в законодавстві для закріплення найважливіших для країни соціальних та демократичних цінностей людини та громадянина. Ця політика держави, прагне реформувати країну до належного соціально-демократичного рівня, впроваджується у багатьох сферах. П’ятого лютого 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про пробацію».

Відповідно до Закону, пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, які застосовуються за рішенням суду до засуджених, також це виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, яка характеризує обвинуваченого.

Таким чином, Верховна Рада України схвалила реальний крок у сфері наближення юстиції України до міжнародних стандартів і впровадження у державі принципово нової системи заходів кримінально-правового характеру, покликаної насамперед гарантувати безпеку суспільства.

Значною частиною цей закон охоплює кримінально-виконавчу службу України, на яку покладається робота по виконанню заходів, що застосовані по рішенню суду до засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Внаслідок прийняття цього Закону передбачається зменшення чисельності осіб, засуджених до покарань у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, зменшення державних витрат на утримання слідчих ізоляторів та установ виконання покарань.

Що ж таке пробація? Підпробацією (випробування) слід розуміти альтернативний по відношенню до позбавлення волі вид покарання, який передбачає контроль за особами, що перебувають у конфлікті з законом, їх соціальну реабілітацію з метою попередження скоєння нових правопорушень.

На відміну від умовного покарання, коли позбавлення волі відкладається на певний термін, призначення пробації передбачає відкладання вироку власне на сам період пробації.

Пробація призначається особам, які скоїли протиправне діяння, що не відноситься до тяжких злочинів, і передбачає направлення на певний термін засудженого під нагляд працівника служби пробації, якийздійснює контроль за його поведінкою.

Особа, засуджена до пробації, зобов’язана дотримуватися визначених судом умов. У випадку їх порушення призначення пробації скасовується та виноситься вирок до позбавлення волі. Як альтернативна ув’язненню санкція пробація (випробування) полягає у встановленні нагляду за злочинцем, котрий залишається в суспільстві, але судом на нього накладені певні зобов’язання й обмеження.

Правила вимагають від нього відвідувати денні центри пробації, періодично зустрічатися з наглядовим офіцером, брати участь у певних різновидах діяльності, передбачених положенням про пробацію, дотримуватися законослухняної поведінки.

Цю санкцію виконує служба пробації. Однією з найважливіших функцій, яку виконує служба пробації, є досудова; вона здійснюється на стадії розслідування злочину, одночасно з проведенням інших слідчих дій, покладених на органи дізнання та слідства. У ході виконання досудової функції забезпечується збір інформації про правопорушника з метою надання допомоги суду у визначенні найбільш ефективного для даної особи виду покарання (позбавлення волі чи іншого альтернативного покарання) на основі прогнозу подальшої поведінки особи та можливостей її ресоціалізації у в’язниці чи на волі.

Досудова функція містить власне соціальне дослідження особистості злочинця, складання попереднього соціального повідомлення (доповіді) про нього, присутність на засіданнях суду. Другою основною функцією співробітників служби пробації є післясудова, виконання альтернативних видів покарань, нагляд за засудженою особою та його ресоціалізація на основі спеціальної програми, запропонованої в соціальній доповіді. Офіцер пробації здійснює соціально-психологічне поводження із засудженим, у ході якого він прагне психологічно впливати на особу, зняти напругу, страх, розчарування, агресію, невдоволення. Значне місце тут займають тематичні бесіди з піднаглядним засудженим, відвідування його вдома.

Нагляд варіюється від інтенсивного до помірного й мінімального. Здійснюють його як професіональні офіцери пробації, так і волонтери та особи з оточення правопорушника. Ця санкція має реабілітаційний характер.

Мінімальний період пробації в більшості Європейських країн – шість місяців, максимальний – три роки. Суд зобов’язаний пояснити злочинцю мету пробації, отримати його згоду на виконання умов й ознайомити з наслідками їх порушення. Виносячи таке рішення, суд надає правопорушнику шанс розібратися у вчиненному злочині й зробити все необхідне, щоб в подальшому злочин не повторився.

У багатьох країнах Європи існують різноманітні програми інтенсивної пробації: для водіїв, котрі скоїли злочини в нетверезому стані; соціально- психологічний тренінг сексуальних злочинців; программа утримання від уживання алкоголю, наркотиків; навчання контролю за своїми емоціями; программа профілактики злочинної поведінки тощо. Реалізують ці програми працівники служби пробації, інших агентств, зокрема тих, що спеціалізуються на антиалкогольному лікуванні, працевлаштуванні, розв’язанні соціальних проблем, а також помічники-волонтери з недержавних організацій та члени сімей і друзі правопорушника.

Кожна особа, котра перебуває під пробацією, підлягає індивідуальному обстеженню, за результатами якого складається программа нагляду за нею. Офіцер пробації, закріплений за засудженим, занотовує проведені бесіди, відзначає зрушення в поведінці клієнта, раз на місяць складає його характеристику, яка, за наявності гарної поведінки й усунення його небезпеки для суспільства, може бути направлена в суд для дострокового звільнення.

Якщо засуджений порушує порядок відбування покарання, його викликають до суду, який виносить попередження або штрафує на певну суму, або призначає певну кількість годин громадських робіт з обов’язковим відвідуванням денного центру. В крайньому випадку суд припиняє період пробації й виносить інше покарання, аж до ув’язнення.

Отже, з особами, котрі перебувають під пробацією, проводять різнопланову соціальну роботу: консультування, тренінги з формування навичок стримування емоцій і вміння спілкуватися з людьми, розвитку гігієнічних навичок і потреби піклуватися про своєздоров’я, а також роз’яснюють шкоду, яку нанесено постраждалому, навчають житии самостійним життям, готують до законослухняної поведінки наволі.

Служба пробації прагне переконати правопорушника стосовно скоєного злочину, спонукати його зрозуміти всі негативні наслідки, показати, як у подальшому можна уникнути протиправних дій.

Переваги пробації:

Для особи, яка вчинила правопорушення:

1. Можливість відбування покарання без ізоляції від суспільства. Участь у просоціальних видах діяльності, кваліфікована допомога особі у вирішенні проблемних питань життя. Супровід за індивідуальним планом на шляху до змін.
2. Збереження соціально-корисних зв’язків та сімейних стосунків.
3. Гарантована допомога у напрямках освіти, роботи та житла.

Для суспільства (громади):

1. Захист громади від небезпеки протиправних дій по відношенню до їх статків, життя та гідності.
2. Справедливе здійснення правосуддя, баланс між карою за вчинене правопорушення, завданням шкоди та відшкодуванням збитків, відстоювання інтересів суспільства.
3. Активна участь волонтерів та волонтерських організацій у кожному центрі пробації у наглядових заходах, індивідуально-профілактичної та соціально-виховноїроботі з особами скоївшими правопорушення.

Для держави:

1. Стимулювання та підтримка правослухняної поведінки. Дотримання міжнародних та європейських стандартів.
2. Зниження злочинності. Зниження кількості ув’язнених в місцях позбавлення волі.
3. Позитивний економічний ефект. Економія бюджетних коштів на утримання правопорушників в місцях позбавлення волі. Залишаючись під наглядом у суспільстві, особа не втрачає роботу, сплачує податки та внески у держбюджет.

Як вбачається, творче використання в Україні новоствореної служби пробації функціонально забезпечиватиме виконання низки альтернативних позбавленню волі видів покарань, сприятиме ресоціалізації засуджених осіб та запобігатиме повторній злочинності.