Андрух Сергій Іванович

Сергій Іванович Андрух народився 8 липня 1972 року у селищі Софіївка. Саме тут минули його дитинство та юність, тут жили його рідні, друзі, тут формувався його характер — спокійний, працьовитий, відповідальний і справжній. Він належав до тих людей, про яких говорять із повагою і теплом, бо вони не шукають зайвого, а просто чесно живуть, працюють і тримаються своїх життєвих принципів.

У мирному житті Сергій багато років працював у цеху зв’язку на підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг», а згодом — електриком на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті. Це була важлива і непроста праця, що вимагала технічної грамотності, зосередженості, акуратності та великої відповідальності. Такі люди тримають на собі щоденну роботу великих підприємств, часто залишаючись у тіні, але саме їхня сумлінність забезпечує стабільність і порядок. Сергій належав до тих, хто вмів робити свою справу добре, без гучних слів, але з відданістю і совістю.

У 2024 році Сергій Андрух став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Він служив у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Магура». Побратими знали його як сміливого, надійного та відданого воїна, який завжди був готовий підтримати інших і йти вперед, незважаючи на небезпеку. Такі люди особливо цінні на війні, бо поруч із ними відчуваєш не лише силу, а й упевненість, що тебе не покинуть у найважчий момент.

26 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку Сергій Андрух загинув, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та українському народові. Страшна звістка про втрату Героя підтвердилася лише після ДНК-експертизи, що ще раз підкреслює болючість і невизначеність, через які часто проходять родини наших захисників. У скорботі залишилися мати, дружина, донька, сестра, рідні, друзі та всі, хто знав Сергія і поважав його.

Світла пам’ять про Сергія Івановича Андруха назавжди житиме в серцях його близьких, побратимів і всіх, хто шанує мужність, чесність і жертовність українських воїнів.