Терещенко Валерій Валерійович

Валерій Валерійович Терещенко народився 29 червня 1985 року на Миколаївщині. Він зростав у багатодітній сім’ї, мав брата та двох сестер, і саме в такому родинному колі з дитинства вчився цінувати підтримку, взаєморозуміння та турботу про близьких. Життя його не було легким, але Валерій ніс його гідно — як людина праці, як син своєї землі, як той, хто завжди був готовий підставити плече тим, хто поруч.

Після закінчення Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернату в Баштанському районі Миколаївської області Валерій здобув у професійно-технічному училищі спеціальність зварювальника. За фахом працював недовго, бо згодом разом із рідними переїхав до селища Софіївка. Саме там він знайшов свою щоденну працю — працював мельником у млині. Це була непроста, але важлива справа, що потребувала сумлінності, витривалості та відповідальності. Такі люди не шукають гучної слави, вони просто роблять потрібну роботу, аби в домівках людей був хліб і спокій.

У житті Валерій був життєрадісним, позитивним і доброзичливим. Він умів допомогти близьким, не проходив повз чужу біду і завжди був готовий прийти на допомогу будь-кому. Саме такими словами — добрий, світлий, відкритий — його й згадують ті, хто його знав. Він умів підтримати, поділитися добрим словом і простим людським теплом, а це — одна з найцінніших рис у людині. У буденності він залишався тим, хто додає іншим сил, а не забирає їх.

21 червня 2024 року Валерія Терещенка мобілізували на військову службу. Після короткострокової підготовки він служив гранатометником механізованого батальйону на сході України. Це була служба, де кожен день пов’язаний із ризиком, напругою та відповідальністю за побратимів і за країну. Валерій став до строю без вагань, розуміючи, що в час війни відданість Батьківщині вимірюється не словами, а вчинками.

Восени 2024 року його мати отримала страшне повідомлення: син зник безвісти в районі населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області російської федерації. Для родини почалися довгі місяці болю, очікування і надії, що він ще повернеться додому. Але 22 травня 2026 року надійшла постанова про ідентифікацію особи від слідчого управління Національної поліції України в Черкаській області, яка підтвердила, що серед полеглих під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, є Терещенко Валерій Валерійович. Так було офіційно підтверджено його загибель.

Ціною свого життя Валерій здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка — віддав життя за цілісність і незалежність України. Його ім’я назавжди залишиться вписаним в історію громади та України як ім’я воїна-Героя. Світла пам’ять про Валерія Валерійовича житиме в серцях рідних, брата, сестер, побратимів, друзів і всіх, хто знав його як добру, чесну й мужню людину.