Василик Вадим Сергійович

Вадим Сергійович Василик народився 23 квітня 1988 року в селищі міського типу Софіївка Дніпропетровської області. Дитинство та юність провів у селі Запорізьке, де навчався у місцевій школі.

    З ранніх років вирізнявся відповідальністю, цілеспрямованістю та почуттям справедливості. Він був людиною слова, дружелюбним, принциповим і надійним. Його поважали за чесність, щирість та вміння завжди тримати дану обіцянку. Для рідних і друзів він був тією людиною, на яку можна було покластися у будь-якій життєвій ситуації.

    Після закінчення школи вступив до Дніпропетровського інституту МАУП, де навчався за спеціальністю «Банківська справа». Саме в цей час вирішив присвятити частину свого життя військовій службі та вступив до лав Збройних Сил України.

   Строкову службу проходив у навчальному центрі «Десна», після чого був переведений до військової частини у селищі Перевальне Автономної Республіки Крим.

Після завершення служби вступив до Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості. Навчався на бюджетній формі, сумлінно здобував знання, мав високі результати та відзнаки за успіхи у навчанні. Закінчив університет у званні молодшого лейтенанта служби цивільного захисту.

Певний час працював у системі МНС Дніпропетровської області. У 2014 році, з початком російської агресії проти України, був мобілізований та проходив службу у Софіївському районному військовому комісаріаті, де займався питаннями призову громадян на військову службу.

Після демобілізації працював разом із батьком у сімейному фермерському господарстві. Він ніколи не цурався роботи, завжди допомагав своїй родині та залишався відданим своїй землі.

У липні 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив перепідготовку в Національній академії сухопутніх військ. В подальшому був переведений для служби  на Куп’янський напрямок Харківської області.

1 травня 2026 року  лейтенант Василик ВадимСергійович був призначений на посаду командира  5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 43 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ. Разом із побратимами мужньо виконував бойові завдання на одному з найважчих напрямків фронту. За що був нагороджений медаллю «Сталеве серце».

9 травня 2026 року, виконуючи військовий обов’язок, загинув в населеному  пункті Куп’янськ-Вузловий Харківської області.

Вадим Василик прожив 38 років гідного життя. Його пам’ятатимуть як мужнього офіцера, людину честі, вірного товариша, люблячого сина та справжнього патріота України.

Світла пам’ять про нього назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав щастя знати його. Вічна пам'ять Герою. Герої не вмирають.