Чорний Віталій Олексійович

Віталій Олексійович Чорний народився 30 липня 1983 року в селі Запорізьке на Дніпропетровщині. Саме тут почалися його перші кроки, тут формувався його характер, тут він вбирав у себе любов до рідної землі, повагу до праці й прості, але дуже важливі людські цінності. Згодом життя привело його до міста Кривий Ріг, де він працював підрядником на підприємстві «АрселорМіттал». Це була мирна, чесна праця, яка потребувала відповідальності, витримки та вміння покладатися на себе. Такі люди зазвичай не шукають зайвих слів — вони просто роблять свою справу сумлінно й по совісті.

У 2023 році Віталія було призвано на військову службу. Він без вагань став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України, як робили тисячі наших мужніх захисників, коли країна потребувала кожного сильного серцем і духом чоловіка. Свою службу він розпочав на посаді навідника, а згодом, завдяки мужності, витримці та професіоналізму, став командиром танка у відділенні механізованого батальйону 23-ї окремої механізованої бригади. Це була непроста, небезпечна служба, де кожне рішення має значення, а від злагодженості екіпажу залежить дуже багато.

Віталій брав участь у запеклих боях із захисту України на Запоріжжі та Донеччині. Його останній бій відбувся 20 листопада 2024 року в Роздольному на Донеччині, де він загинув від прямого ворожого влучання під час виконання бойового завдання. Він прийняв свій останній бій, дивлячись в очі ворогу, і до останньої миті залишався вірним присязі, побратимам і рідній землі. Це трагічна, але водночас велична історія людини, яка не відступила, не зламалася і до кінця виконала свій обов’язок перед Україною.

Віталій Олексійович був доброю, чесною, порядною та доброзичливою людиною з великої літери. Рідні та побратими згадують його як світлого, мужнього й відданого чоловіка, який завжди був надійною опорою для своєї родини, вірним товаришем і небайдужим другом, готовим прийти на допомогу. У нього залишилися син, два брати та дві молодші сестри, які переживають невимовну втрату люблячого батька і брата. Його життя обірвалося надто рано, але пам’ять про нього, про його людяність, силу й відданість житиме в серцях назавжди.