Киндюк Анатолій Павлович

Анатолій Павлович Киндюк народився 22 червня 1971 року в селі Вишневе Софіївського району Дніпропетровської області. Саме тут минули його дитячі роки, тут він навчався у Вишневій неповній середній школі, де з 1978 по 1986 рік був активним, товариським і комунікабельним хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу друзям. Після закінчення школи він продовжив навчання в Софіївському професійно-технічному училищі №71, здобуваючи фах і готуючи себе до дорослого, самостійного життя. З юних літ він належав до тих людей, яких поважають за щирість, відкритість і добру вдачу.

Строкову службу Анатолій Павлович проходив ще за часів існування СРСР — це був перший серйозний військовий досвід, який, без сумніву, залишив у його характері дисципліну, витримку і відповідальність. У мирному житті він був одружений, виховував доньку, а певний час проживав у місті Петрозаводськ. Після розлучення повернувся на Батьківщину, туди, де були його коріння, знайомі люди і рідна земля, які завжди залишаються для людини опорою. Тривалий час Анатолій Павлович працював будівельником на різних промислових об’єктах — це праця нелегка, але дуже потрібна, бо саме такі люди створюють і відновлюють матеріальну основу життя.

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Анатолій Павлович був мобілізований 24 липня 2024 року до лав Збройних Сил України третім відділом Криворізького РТЦК та СП. У війську він проходив службу на посаді старшого стрільця-оператора 2 механізованого відділення 1 механізованого батальйону однієї з військових частин, що захищала територіальну цілісність і державний суверенітет України на донецькому напрямку. Це була тяжка й небезпечна служба, де потрібні були не лише фізична витривалість і бойова готовність, а й внутрішня стійкість, уміння не зламатися перед обличчям війни.

13 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області Анатолій Киндюк загинув під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу. Відтоді він вважався безвісти зниклим, і родина жила надією, доки не отримала офіційне підтвердження його загибелі. Так завершився життєвий шлях людини, яка віддала своє життя за суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України.

Поховали Анатолія Павловича 23 березня 2026 року в селі Вишневе — на землі, де він народився, зростав і куди повернувся назавжди. Рідні, друзі та жителі села пам’ятають його як добру, щиру і порядну людину, а також як Захисника України, за якого безмежно вдячні. Світла пам’ять про Анатолія Павловича Киндюка назавжди житиме в серцях земляків і всіх, хто знав його та шанував.