Петух Юрій Олексійович

Юрій Олексійович Петух народився 14 вересня 1972 року в селі Олександро-Білівка. Саме тут минули його дитинство і юність, тут він ріс серед рідної землі, звичних сільських турбот, праці та людської простоти. Він належав до тих людей, яких у селі знають добре і поважають щиро: доброзичливий, роботящий, порядний, із чудовим почуттям гумору, надійний друг і людина великого серця. Односельці саме так і згадують його — як людину, яка вміла підтримати, розрадити й допомогти, не залишаючись осторонь чужого болю.

Після школи Юрій проходив строкову службу в Збройних силах України у 1990–1992 роках. Цей перший військовий досвід, без сумніву, став важливою частиною його життєвого шляху, адже він уже тоді пізнав військову дисципліну, відповідальність і силу товариського плеча. Після служби він працював водієм в агрофірмах, чесно заробляючи на життя для своєї родини. У мирному житті Юрій умів усе робити руками й головою: любив рибалку, займався бджолярством, добре ремонтував техніку. Такі захоплення говорять про нього як про людину терплячу, уважну, з уважним ставленням до праці, природи і всього, що потребує дбайливих рук.

Найбільше в житті Юрій любив свою родину. У нього була дружина та син, і саме для них він працював, дбав, підтримував, створював добробут і намагався бути надійною опорою. Для близьких він був не лише чоловіком і батьком, а й людиною, на яку завжди можна було спертися. Його життя було сповнене простих, але дуже важливих речей: турботи, чесності, щирості та любові.

16 серпня 2024 року Юрій Олексійович був мобілізований на військову службу. Він став стрільцем-снайпером 1-го штурмового відділення військової частини А4640 і мужньо став на захист України. Це була важка служба, що вимагала витримки, точності, сміливості й повної готовності виконувати бойові завдання в найнебезпечніших умовах. Юрій виконував свої обов’язки там, де потрібно було стримувати ворога, забезпечувати національну безпеку і оборону держави.

Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Веселе Глушківського району Курської області Юрій Петух загинув, захищаючи Батьківщину від збройної агресії ворога. Довгий час його доля залишалася невідомою, і рідні жили надією, що він живий. Це були місяці болю, очікування й віри, що все ж станеться диво. Та, на жаль, у лютому 2026 року факт смерті підтвердився. Дива не сталося. Для дружини, сина, рідних, друзів і односельців це стало непоправною втратою, яка назавжди залишила слід у серці кожного.

Світла пам’ять про Юрія Олексійовича Петуха житиме в серцях рідних, побратимів, друзів і всіх, хто знав його як добру, сильну, порядну людину, яка любила свою сім’ю, свою землю і до останнього виконувала свій обов’язок перед Україною.