Гаєвський Іван Миколайович

Іван Миколайович Гаєвський народився 16 травня 1990 року в селі Трудолюбівка Софіївського району Дніпропетровської області, у сільській родині Миколи Олександровича та Ольги Олексіївни Гаєвських. Його дитинство минуло серед бабусиних казок, зелених садів, сільських друзів і щирих людей, серед тієї простої й справжньої атмосфери, яка виховує в людині доброту, працьовитість і любов до рідної землі. Шкільні роки в Новоюлівській школі залишили в його пам’яті багато теплих спогадів. Іван ріс доброзичливим, товариським хлопцем, мав багато друзів, яких цінував і підтримував, а у вільний час завжди знаходив хвилинку для своїх захоплень.

Після закінчення 9 класу він продовжив навчання в професійно-технічному училищі в селищі Софіївка, де здобув професію робітника фермерського господарства. Разом із тим отримав водійські права та посвідчення тракториста. Згодом, уже через рік, Іван пройшов навчання в Центрі підготовки та перепідготовки робітничих кадрів і здобув ще дві важливі для себе спеціальності — машиніста бульдозера та машиніста грейдера. Техніка завжди викликала в нього особливий інтерес, тому він із задоволенням освоював нові машини й механізми, добре розумівся в їхній будові та роботі. Саме тому й свою трудову діяльність він почав у фермерському господарстві, де вміння, працьовитість і відповідальність були для нього не просто рисами характеру, а щоденною життєвою основою.

Ваня був людиною, яка вміла бачити красу в простих речах. Він з особливою любов’ю ставився до квітів: саджав їх, доглядав, милувався їхньою красою. Дуже любив тварин, а ще — рибалку, і часто разом із батьком виїжджав до водойм. У цих звичках було щось дуже тепле й справжнє: любов до тиші, до природи, до дому, до свого маленького, але такого важливого світу. Він любив життя, мав свої мрії, плани й надії на майбутнє. Найбільшою цінністю для Івана була родина. У нього була старша сестра, племінники, яких він любив і про яких дбав, а батьки завжди залишалися для нього найріднішими людьми, для яких він був надійною опорою.

25 липня 2024 року Іван Миколайович став на захист рідної землі. Коли надійшла повістка на мобілізацію, він не вагався і пішов до військкомату, розуміючи, що прийшла і його черга захищати наші домівки, право людей жити у вільній та незалежній державі. Він проходив службу в бригаді безпілотних систем «Бродяги» водієм, а згодом — як солдат, водій-електрик 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 5 роти військової частини А5174. Його позивний був «Рибак» — і це дуже символічно, бо в ньому відчувалася тиха сила, терпіння і любов до земного життя. Іван виявив мужність, стійкість і відданість Україні, до останнього виконуючи свій святий обов’язок перед народом і державою.

25 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сухарева Балка Дніпропетровської області Іван Гаєвський загинув унаслідок влучання ворожого ударного FPV-дрона. Він загинув, рятуючи своїх побратимів, і саме в цьому проявилася його справжня сутність — людини, яка не думає лише про себе, а стоїть за інших до останнього. Поховали Івана Миколайовича 30 січня 2026 року на кладовищі в селі Трудолюбівка Криворізького району Дніпропетровської області. Так він повернувся на рідну землю, яку любив, яку боронив і заради якої віддав своє життя.

Іван Гаєвський назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав, доброю, щирою, порядною людиною, люблячим сином, турботливим братом і дядьком, справжнім Героєм. Він любив своє село, степ, сільське життя, був знатним рибаком, любив техніку і, понад усе, любив життя. Світла пам’ять про нього житиме вічно.