Нікітін Микола Вікторович

Микола Вікторович Нікітін народився 31 травня 1997 року в селі Любимівка. Його життя починалося там, де особливо відчуваються цінність родини, праці та взаємної підтримки. У мирному житті Микола був звичайним юнаком, але саме в таких людях і живе справжня сила країни — у тих, хто не шукає слави, а просто чесно живе, навчається, працює й дбає про своїх близьких. Він виховувався в багатодітній родині, був надією та опорою для мами й братів, а це багато говорить про нього як про людину відповідальну, добру і щиру.

Навчався Микола в Любимівській ЗОШ І–ІІ ступенів, а після закінчення школи продовжив навчання в Софіївському професійному ліцеї. Згодом він поїхав до Дніпра, де здобув спеціальність кухара. Це був шлях людини, яка прагнула мати корисну професію, вміти створювати щось потрібне для інших і йти вперед власними силами. Після навчання Микола працював у приватному підприємстві обласного центру в службі охорони — ще одна справа, що вимагала відповідальності, уважності та внутрішньої зібраності.

06 червня 2024 року солдата Нікітіна М.В. було прийнято на військову службу за мобілізацією Соборним РТЦК та СП міста Дніпро. У лавах Збройних Сил України він проходив службу у військовій частині на посаді номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Це непроста бойова робота, яка потребує сміливості, точності, дисципліни та готовності діяти в команді в умовах постійної небезпеки. Микола став до війська так, як і жив — без зайвих слів, але з розумінням обов’язку та відданістю Україні.

03 травня 2025 року в районі населеного пункту Зоря Донецької області, під час виконання бойового завдання, Микола Нікітін загинув, виконуючи дії, пов’язані із захистом Батьківщини. Його життя обірвалося на війні, яка забирає найкращих, наймолодших, тих, хто ще мав би будувати сім’ю, берегти дім, радіти буденним речам і жити далі. Через війну юнак так і не створив власну сім’ю, але залишив після себе пам’ять про людину, яка любила своїх близьких і пішла захищати їх та всю Україну.

Світла пам’ять про Миколу Вікторовича Нікітіна назавжди житиме в серцях мами, братів, рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його як доброго, надійного і мужнього сина України.