Татарченко Кирило Миколайович

Кирило Миколайович Татарченко народився 24 серпня 2003 року. Його дитинство та юність пройшли в селі Володимирівка, де він зростав серед рідних, знайомих вулиць і людей, для яких праця, взаємоповага та чесність мають особливу вагу. У 2009 році Кирило пішов до Володимирівської загальноосвітньої школи, де робив свої перші кроки в навчанні, дорослішав і формував свій характер. Після закінчення школи він вступив до Вищого професійного училища №17 міста Дніпро, яке закінчив у 2021 році, здобувши професію газоелектрозварювальника. Це була непроста, потрібна і дуже чоловіча справа, що вимагала точності, витримки, відповідальності та вміння працювати руками.

Кирило був із тих молодих людей, у яких відчувалася внутрішня зрілість і справжня доброта. Він був відповідальним, щирим, чесним, любив свою родину, батьків, молодших брата та сестру, мріяв про майбутнє і вмів цінувати прості, але найважливіші речі. Особливе місце в його житті займали захоплення, у яких проявлялася його працьовитість і любов до земного, справжнього: він захоплювався бджільництвом, згодом завів власну пасіку, а ще любив ремонтувати техніку. У цих заняттях було щось дуже його — терпіння, уважність, бережливість і вміння оживляти те, що здавалося зламаним.

16 листопада 2021 року Кирило Татарченко був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. У грудні 2021 року він прийняв Військову присягу, проходив службу у підрозділах морської піхоти, а згодом свідомо підписав контракт на військову службу. Це був зрілий вибір молодої людини, яка не просто виконувала обов’язок, а свідомо стала на шлях захисника. З початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року Кирило виконував бойові завдання в Маріуполі — місті, яке стало символом незламності й страшної ціни свободи. Службу проходив в 155-й бригаді військової частини А5001. Майже рік ніс службу на Донецькому напрямку, а з травня 2025 року проходив службу на Покровському напрямку водієм мінометного розрахунку мінометної батареї механізованого батальйону.

17 липня 2025 року Кирило Миколайович загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Покровськ, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України. Його життя обірвалося занадто рано, але воно було наповнене гідністю, службою, любов’ю до родини та вірністю присязі. За мужність, відданість і самовіддану службу Кирило був відзначений грамотами й подяками, а також нагороджений медаллю «За взірцевість у військовій службі» та медаллю «Ветеран війни». Це не просто відзнаки — це свідчення його шляху, його характеру, його справжньої цінності для України.

Світла пам’ять про Кирила Миколайовича Татарченка назавжди житиме в серцях рідних, батьків, молодших брата та сестри, друзів, побратимів і всіх, хто знав його як добру, чесну, працьовиту й мужню людину, яка віддала своє молоде життя за свободу своєї держави.