Соколов Віталій Вікторович

Віталій Вікторович Соколов народився 27 травня 1993 року. У мирному житті він був звичайним юнаком, одним із тих, хто не прагне гучної слави, а просто вчиться, працює, шукає своє місце в житті й залишається людиною серед людей. Після закінчення школи він продовжив навчання в Софіївському професійному ліцеї, де здобув спеціальність «робітник фермерського господарства». Згодом навчався в Криворізькому центрі підготовки та перепідготовки робітничих кадрів і отримав фах «муляр-штукатур». Це був шлях людини праці — тихої, наполегливої, практичної, такої, що вміє своїми руками створювати корисне й потрібне.

Працював Віталій у ФОП «Федорченко», а певний час був безробітним. Його життя, як і в багатьох українських хлопців, складалося з простих речей: навчання, праця, буденні турботи, пошук стабільності. Та коли Україна опинилася в небезпеці, він зробив вибір, який змінив усе. Після укладення контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України солдат Соколов В.В. проходив службу у військовій частині на посаді оператора відділення управління командира батареї самохідної артилерійської батареї. Це була відповідальна бойова служба, що вимагала зосередженості, витримки та готовності працювати там, де кожна дія має значення.

Віталій вважався зниклим безвісти за особливих обставин ще з 2023 року. Для рідних це були довгі місяці невизначеності, болю і надії, коли серце відмовлялося вірити в найгірше. Лише згодом стало відомо, що він загинув поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області 29 грудня 2023 року. Він віддав життя у бою, залишаючись вірним військовому обов’язку та присязі, яку дав Україні.

Поховали Віталія на території кладовища в селі Малі Крушниці Вінницької області. Та після того, як родина пройшла всі необхідні експертизи, було прийнято рішення перепоховати останки загиблого військовослужбовця на його малій батьківщині — в селищі Софіївка. Це рішення — про повернення додому, туди, де його пам’ятатимуть не лише як воїна, а як сина рідної землі, як людину, що жила серед своїх і назавжди залишилася в їхніх серцях.

Світла пам’ять про Віталія Вікторовича Соколова житиме в серцях рідних, близьких, побратимів і всіх, хто шанує його як людину праці, скромного життєвого шляху та справжнього захисника України.