Ващенко Володимир Анатолійович

Володимир Анатолійович Ващенко народився 28 червня 1987 року. Його дитинство і юність минули в селищі Софіївка — на рідній землі, де формуються перші життєві орієнтири, де особливо цінуються людяність, працьовитість і взаємна підтримка. Спочатку він навчався в Софіївській ЗОШ №2, а згодом продовжив освіту в Софіївському професійному ліцеї. Після здобуття спеціальності в профліцеї Володимир навчався у сільськогосподарському технікумі, крок за кроком готуючи себе до дорослого, відповідального життя.

Односельчани згадують його як чуйного, доброзичливого, дбайливого, чесного, порядного та працьовитого чоловіка. Він був люблячим і турботливим сином, братом, вірним товаришем — людиною, яка завжди робила добрі вчинки, відгукувалася на прохання про допомогу і ніколи не стояла осторонь чужих проблем. Про таких кажуть, що вони мають «золоті руки», і це не просто слова: за ними стоїть уміння допомогти, полагодити, підтримати й зробити корисну справу без зайвих розмов, по-справжньому і з душею.

Володимир не мав власної сім’ї, але після його загибелі залишилися батьки, брат, племінники, друзі — ті, для кого він був важливою, рідною і незамінною людиною. Саме в таких людях особливо відчувається глибина втрати: коли йде син, брат, друг, а разом із ним — частинка домашнього тепла, спокою й надії.

Службу Володимир Ващенко проходив у лавах Збройних Сил України на посаді стрільця-снайпера механізованого відділення механізованого батальйону військової частини А3283. Це надзвичайно відповідальна і небезпечна військова спеціальність, яка потребує витримки, точності, зосередженості та внутрішньої стійкості. Під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Крем’яне Курської області 18 листопада 2024 року Володимир загинув. Він віддав життя, залишаючись вірним своєму обов’язку, присязі та Україні.

Світла пам’ять про Володимира Анатолійовича Ващенка назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його як добру, щиру і сильну людину, справжнього Героя-земляка, який своєю гідністю, працею і жертовністю залишив по собі невмирущий слід.