Шаповалов Ігор Дмитрович

Ігор Дмитрович Шаповалов народився 21 січня 1974 року. Його життя починалося у місті Вільногірськ, де він народився і навчався, а згодом разом із батьками переїхав до селища Софіївка, яке стало для нього ще однією рідною домівкою. Саме там формувався його характер — працьовитий, стриманий, добрий і по-справжньому людяний. Після закінчення школи Ігор Дмитрович здобував фах у Верхньодніпровському металургійному технікумі, готуючи себе до серйозної професійної роботи, що вимагала дисципліни, відповідальності та вміння тримати слово.

До війни Ігор Дмитрович проживав у місті Кривий Ріг і працював машиністом, а також водієм-кранівником. У поданих відомостях згадано його працю в Першотравенському кар’єрі ТОВ «МЕТІНВЕСТ», а також роботу водієм на Північному ГЗК. У будь-якому випадку це була важка виробнича праця, пов’язана з технікою, великою відповідальністю і щоденним сумлінним виконанням обов’язків. Такі професії не вибачають легковажності, бо від них залежить безпека людей, ритм роботи підприємства і спільний результат великої команди. Ігор Дмитрович належав до тих чоловіків, які не боялися важкої роботи й чесно робили свою справу.

З перших днів війни Ігор Шаповалов став на захист Батьківщини. Старший солдат Шаповалов І.Д. проходив службу на посаді водія-кранівника кранового відділення технічного взводу військової частини Збройних Сил України. Це служба, яка потребує не лише технічної вправності, а й повної зібраності, витримки та готовності виконувати завдання там, де помилка може коштувати дуже дорого. Він виконував свій обов’язок так, як умів жити завжди — сумлінно, відповідально і без зайвих слів.

Для матері Ігор Дмитрович був найкращим сином, її опорою та надією. Він допомагав сім’ї, був добрим, щирим, життєрадісним, людиною, яка вміла підтримати, порадити й просто бути поруч. У його серці жила велика любов до близьких, і це відчувалося у всьому, що він робив. Найзаповітнішим його бажанням було побачити онука, який народився вже через місяць після його смерті. У цій дуже світлій і дуже болючій деталі — вся глибина людського життя: любов до роду, до продовження сім’ї, до майбутнього, яке він так хотів зустріти, але не встиг.

31 липня 2025 року Ігор Дмитрович Шаповалов помер від тяжкої хвороби. Його не стало не на полі бою, але це не зменшує ваги його шляху, бо він із перших днів війни чесно став до лав захисників і віддав свої сили служінню Україні. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях матері, рідних, близьких, побратимів і всіх, хто знав його як добру, сильну й життєлюбну людину.