Барбінов Олександр Андрійович

Олександр Андрійович Барбінов народився 11 грудня 1996 року. Він був колишнім учнем Софіївського ліцею — доброю, скромною і порядною людиною, яку пам’ятають саме такою: тихою в словах, але сильною духом, чуйною в стосунках і відповідальною в усьому, за що брався. У ньому поєднувалися простота, людяність і внутрішня гідність, які завжди вирізняють справжніх людей серед інших.

Після навчання в Софіївському професійному ліцеї Олександр здобув професії водія та тракториста. Це були фахи, пов’язані з працею, технікою і вмінням бути корисним у щоденному житті. У мирний час він працював на будівництві, а також брав участь у відбудові електропідстанції в Кіровоградській області. Такі роботи потребують не лише фізичної сили, а й сумлінності, точності та готовності робити важливу справу там, де від твоєї праці залежить комфорт і безпека інших людей. Саме так і жив Олександр — чесно, без зайвого пафосу, але з відчуттям обов’язку.

Солдат Барбінов О.А. проходив службу на посаді оператора відділення безпілотних наземних комплексів вогневої підтримки взводу безпілотних наземних комплексів Сухопутних військ Збройних Сил України. Це сучасна й дуже відповідальна військова спеціальність, яка вимагає уважності, зосередженості, технічних навичок та високої дисципліни. На такій посаді воїн працює у складному і небезпечному середовищі, допомагаючи підрозділу виконувати бойові завдання та підтримувати побратимів у найважчі моменти.

27 березня 2025 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області життя Олександра Андрійовича обірвалося. Він загинув молодим, залишивши по собі біль втрати, світлу пам’ять і приклад людини, яка не стояла осторонь, коли Україна потребувала своїх синів. Його шлях — це шлях праці, скромності, відповідальності й мужності.

Пам’ять про Олександра Барбінова назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його як добру, порядну і світлу людину, яка чесно жила, працювала і стала на захист рідної землі.