Кухар Віктор Костянтинович

Віктор Костянтинович Кухар народився 3 вересня 1977 року в селі Ізлучисте Софіївського району Дніпропетровської області. Його життя було тісно пов’язане з рідною землею, працею на ній і тими простими, але дуже міцними людськими цінностями, на яких тримається українське село. Він навчався в Кам’янській середній загальноосвітній школі, а згодом, у 2009 році, закінчив Софіївське СПТУ №87, де здобув професію тракториста-машиніста. Ця професія була не лише фахом, а й способом життя — роботою, яка вимагає витримки, терпіння, знання техніки й любові до землі.

Після навчання Віктор працював у радгоспі «Кам’янський» трактористом. Це була чесна, щоденна праця людини, яка не боялася важкої роботи та вміла відповідально виконувати свої обов’язки. Він був одружений, мав родину, і саме в сім’ї знаходив своє найбільше тепло, опору й сенс. Для близьких він був надійною людиною, яка вміла не тільки працювати, а й берегти рідних, дбати про них і жити з почуттям обов’язку.

27 серпня 2023 року Віктора Костянтиновича було призвано до лав Збройних Сил України Золочівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Він проходив службу на посаді водія інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу танкового батальйону військової частини А4935. Служба сапера — це завжди особлива відповідальність, бо від уважності, точності та спокою такого воїна залежать життя побратимів і успішне виконання бойових завдань. Віктор служив на Донецькому напрямку, у місті Костянтинівка, де щодня доводилося працювати в умовах постійної небезпеки, напруги й бойового ризику.

15 листопада 2024 року Віктор Костянтинович Кухар загинув у районі населеного пункту Котляреве Миколаївського району Миколаївської області. Його життя обірвалося під час служби, в час, коли він виконував свій військовий обов’язок перед державою, рідними та побратимами. Поховали його в селі Променисте (Ізлучисте), де починався його шлях і де тепер спочиває Герой.

Світла пам’ять про Віктора Костянтиновича житиме в серцях рідних, побратимів, односельців і всіх, хто знав його як добру, працьовиту й гідну людину. Його життя — це приклад тихої сили, чесної праці та справжньої відданості Україні.