Набока Руслан Станіславович

Руслан Станіславович Набока народився 7 жовтня 1981 року в місті Усольє-Сибірське Іркутської області. У 1998 році разом із родиною він переїхав до України, і саме тут продовжилося його життя, праця та становлення як людини. Навчався Руслан у школі в селі Базавлук, а після закінчення 10 класів Жовтневої загальноосвітньої школи півтора року здобував фах у Софіївському професійному ліцеї за спеціальністю тракториста і водія. Уже тоді було видно, що він — людина землі, праці й техніки, яка не боїться роботи та вміє самотужки прокладати свій шлях у житті.

Після навчання Руслан працював в агропромисловому комплексі, чесно заробляючи на життя та будуючи власне майбутнє. У 2017 році він придбав будинок і оселився в селі Миколаївка. Саме тут він знайшов свій дім, тут мріяв про спокійне мирне життя, про власну справу, про затишок і підтримку рідних. Того ж року Руслан пройшов навчання і почав працювати на шиномонтажі в місті Дніпро. Він був із тих людей, які не стоять осторонь, а завжди намагаються робити корисну справу, бути потрібними, рухатися вперед і не втрачати зв’язок із землею, людьми та працею.

Руслан Станіславович мріяв відкрити власний шиномонтаж у селі Миколаївка. Це була його проста й щира мрія — мати справу, яка б служила людям на місці, у рідному селі, і давала можливість працювати вдома, серед своїх. Але війна безжально перекреслила ці плани. За мобілізацією Руслан був призваний до лав Збройних Сил України і служив гранатометником 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини А7286. Він залишився вірним військовій присязі до кінця, виконував свій обов’язок мужньо і чесно, як справжній захисник України.

30 жовтня 2024 року Руслан Набока загинув після обстрілу вогневої позиції поблизу села Ясна Поляна Волноваського району Донецької області. Його життя обірвалося на війні, у службі рідній державі, яку він захищав як міг і як вмів — віддано, сміливо, без вагань. У загиблого залишилися батько, донька та сестри — найрідніші люди, для яких він назавжди залишиться люблячим сином, батьком, братом і людиною великого серця.

Похований Руслан у селі Миколаївка. Світла пам’ять про нього житиме в серцях рідних, друзів, односельців і всіх, хто знав його як добру, працьовиту, щиру та гідну людину, яка мріяла про мирну працю, але стала на захист України й віддала за неї своє життя.