Дзюба Олександр Вікторович

Олександр Вікторович Дзюба народився 2 вересня 1973 року в селищі Софіївка. Його життя з самого початку було тісно пов’язане з рідною землею, працею на ній і повагою до людей, які живуть поруч. Навчався в Софіївській восьмирічній школі, яку закінчив у 1988 році, а потім продовжив навчання в Софіївському ПТУ №87, де здобув професію тракториста-механіка. Уже тоді в ньому формувався той характер, який так добре запам’ятали рідні, друзі й побратими: сильний, чесний, принциповий, відповідальний. Після навчання він проходив службу в прикордонних військах України у 1991–1993 роках, а повернувшись додому, працював трактористом у колгоспі «Ленінський шлях». У 1995 році одружився, а в 1996-му в родині народився син. З 2013 року Олександр займався обробітком землі, будував плани на майбутнє, працював, дбав про родину й жив звичайним, чесним трудовим життям.

Олександр Вікторович був людиною справи. Його пам’ятають як надійного, доброзичливого й відкритого чоловіка, який завжди був готовий допомогти. У мирному житті він не шукав легкої дороги, а звик працювати, брати на себе відповідальність і доводити справу до кінця. Саме такі люди тримають на собі сім’ю, господарство і громаду. Але війна безжально зруйнувала все, що він будував роками, — спокій, плани, звичний ритм життя, надію на тихе майбутнє поруч із рідними.

24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного вторгнення, Олександр Вікторович був мобілізований на військову службу. Він без вагань став до лав захисників, а з перших днів війни добровольцем пішов у територіальну оборону. Згодом проходив службу у військовій частині А4121 на посаді старшого механіка-водія 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу механізованої роти. Його шлях на війні був шляхом людини відповідальної й сміливої, яка не ховалася від небезпеки і не шукала виправдань. У вересні 2022 року на Херсонщині він був поранений, але після реабілітації знову повернувся в стрій. До березня 2023 року перебував у Червоногригорівці Нікопольського району, а в березні був у відпустці. Після цього його військову частину відправили в Донецьку область. 5 квітня 2023 року він востаннє був на зв’язку з рідними.

6 квітня 2023 року під час важкого бою поблизу населеного пункту Новобахмутівка Донецької області Олександр Вікторович зник безвісти і більше не вийшов на зв’язок. Для його рідних почалися довгі місяці болю, надії та очікування, які, на жаль, завершилися трагічно. У грудні 2023 року прийшов збіг ДНК загиблого Героя з ДНК його сина Владислава. Це стало остаточним підтвердженням того, що Олександр віддав своє життя на війні. Поховали воїна 30 грудня 2023 року в селищі Софіївка Криворізького району.

У воїна залишилися дружина, син із сім’єю, сестра та брати. Для них він назавжди залишиться люблячим чоловіком, батьком, братом і людиною, на яку завжди можна було покластися. За життя Олександр був нагороджений медаллю «Доброволець», медаллю «За звільнення Миролюбівки», нагрудним знаком «За захист Криворіжжя». Посмертно його також відзначено відзнакою міністра оборони України «За поранення» та орденом «За мужність» III ступеня. Але найвища нагорода для нього — це пам’ять людей, які знають, якою ціною тримається свобода України. Світла пам’ять про Олександра Вікторовича Дзюбу назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто шанує справжніх захисників Батьківщини.