Колісньов Сергій Володимирович

Сергій Володимирович Колісньов народився 12 липня 1974 року в селі Новогригорівка Криворізького району. Майже все його дитинство і юність минули в селі Зозуленці, куди мама переїхала після розлучення з батьком. Саме там він закінчив місцеву дев’ятирічну школу, а згодом продовжив навчання у Маркушівській середній школі Хмільницького району Вінницької області, яку закінчив у 1991 році. У його житті з ранніх років було багато того, що формує справжній характер: сільська праця, повага до людей, уміння триматися гідно і не боятися труднощів.

У 2007 році закінчив Криворізький гірничоелектромеханічний технікум Криворізького технічного університету за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд»

З листопада 1992 року по грудень 1994 року Сергій проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Навіть маючи складну травму руки, він міг би не проходити службу, але це було не в його характері. Він звик не шукати легких шляхів, а виконувати те, що має зробити справжній чоловік. Після служби, у вересні 1995 року, Сергій одружився. У 1996 році в родині народилася перша донечка Юлія, а у 2006 році — друга донечка Анастасія. Для нього сім’я була найбільшим скарбом, а дім — місцем, де він був не лише чоловіком і батьком, а й надійною опорою, турботливим і уважним до кожного.

Трудову діяльність Сергій розпочав у 1995 році в Кривому Розі в органах внутрішніх справ, а згодом був переведений до Софіївського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області, де працював до 2015 року. Після реформи, у листопаді 2015 року, він перейшов на службу до Національної поліції України. У липні 2016 року старший сержант поліції, начальник конвою Софіївського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції, звільнився зі служби за власним бажанням у зв’язку з наявністю вислуги років для призначення пенсії. За роки служби він зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований і принциповий працівник. До своїх обов’язків ставився сумлінно, користувався повагою серед колег і керівництва, неодноразово демонстрував професіоналізм, витримку та вміння швидко ухвалювати зважені рішення у складних ситуаціях.

Його сумлінну службу не раз відзначали нагородами: у 2007 році він був нагороджений відзнакою-медаллю «За сумлінну службу» III ступеня, у 2010 році — відзнакою-медаллю «За сумлінну службу» II ступеня, а у 2013 році Міністерство внутрішніх справ України відзначило його медаллю «20 років сумлінної служби». Також Сергій неодноразово отримував грамоти та подяки від керівництва поліції, органів місцевого самоврядування та громадськості. Усе це було визнанням не тільки його фаховості, а й людяності, надійності та чесності.

З липня 2017 року Сергій Володимирович працював охоронником у товаристві з обмеженою відповідальністю «САНОІЛТРЕЙД». У повсякденному житті він був товариською, турботливою і дуже ввічливою людиною, завжди тактовним у спілкуванні. Понад усе любив свою сім’ю та рідних. Захоплювався рибальством і пасічництвом, любив працювати по господарству. У цих простих заняттях проявлявся весь Сергій — спокійний, працьовитий, уважний до деталей, людина, яка вміла створювати навколо себе порядок, затишок і тепло.

Коли російська агресія переросла у повномасштабну війну, Сергій Володимирович не залишився осторонь. 30 вересня 2022 року його було призвано на військову службу Софіївським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області. Відповідальний, мужній і вірний своїм принципам, він не міг дозволити собі стояти осторонь, коли країна потребувала захисту. Для нього обов’язок, честь і любов до Батьківщини були не гучними словами, а справжніми життєвими орієнтирами. У короткі строки він пройшов медкомісію та прибув до військової частини А3283. Під час служби брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках.

Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку головний сержант, командир відділення кулеметного взводу 2-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини А3283 сержант Сергій Колісньов разом із побратимами потрапив під ворожий артилерійський обстріл поблизу населеного пункту Благодатне Бахмутського району. Внаслідок цього він отримав вогнепальне поранення, несумісне з життям. Його тіло залишилося на окупованій території. Це особливо болюча, важка втрата — коли рідні ще довго не можуть попрощатися з найдорожчою людиною так, як того заслуговує її подвиг. Але навіть це не здатне зменшити значення його служби, його жертовності та його вірності Україні.

Життєвий шлях Сергія Колісньова був сповнений відданості державі, служби людям і любові до сім’ї. Він гідно ніс службу, залишаючись вірним присязі та побратимам до останнього подиху. У пам’яті рідних, дружини, доньок, колег і всіх, хто його знав, він назавжди залишиться добрим, сильним, відповідальним чоловіком, який не зрадив своєму слову і став до кінця на захист України.