Дибчук Руслан Миколайович

Руслан Миколайович Дибчук народився 6 листопада 1985 року в селі Петрове Софіївського району Дніпропетровської області. Саме тут минули його дитинство та юність, тут він зростав серед звичайних сільських буднів, у праці, повазі до рідної землі й людей. З 1992 року навчався у Жовтянській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2001 році після 9 класів. Пізніше закінчив курси водіїв у Софіївській ДЮСШ, що стало ще одним кроком до самостійного дорослого життя. Руслан працював водієм у АФ «Петрово», а поряд із щоденною працею завжди залишався людиною, на яку можна було покластися. З березня 2015 року він уже мав бойовий досвід як учасник АТО, тож коли Україні знову знадобився захист, не став осторонь.

Руслан одним із перших петровчан став на захист Батьківщини, коли кремлівська війна прийшла на нашу землю. 30 березня 2022 року його мобілізували Криворізьким РТЦК та СП Дніпропетровської області. Він служив навідником гранатометного відділення взводу вогневої підготовки десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти. Це була служба для сильного духом, витривалого й відповідального чоловіка, який добре розумів ціну присяги та обов’язку. Руслан виконував бойові завдання в найнебезпечніших місцях, залишаючись вірним побратимам і своїй державі до останнього.

20 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Новобахмутівка Донецької області Руслан Миколайович Дибчук загинув під час виконання бойового завдання, отримавши поранення, несумісне з життям. Він віддав своє життя, захищаючи свободу та територіальну цілісність України, і навіки залишився в строю тих, хто став щитом для своєї землі. У захисника залишилися мати й сестра — найрідніші люди, для яких він назавжди буде сином, братом і світлою пам’яттю.

Поховали Руслана у рідному селі Петрове. Світла пам’ять про нього житиме в серцях рідних, побратимів і односельчан як про добру, мужню людину, справжнього воїна й сина України, який не вагався, коли настав час стати на захист Батьківщини.