Кіптілий Денис Сергійович

Денис Сергійович Кіптілий народився 24 грудня 1986 року на острові Сахалін у місті Аніва. У 1993 році його сім’я повернулася до України, у рідне для матері смт Софіївка, і саме тут минули шкільні роки Дениса, тут формувався його характер, закладалися його життєві цінності й любов до рідної землі. Він навчався в Софіївській загальноосвітній школі, а після 9 класів вступив до Софіївського професійно-технічного училища №87. Після навчання проходив строкову військову службу в Харківській області, у місті Лозова. Уже тоді Денис пройшов перше загартування служби, яке навчило його дисципліни, витримки та відповідальності.

Після строкової служби він обрав шлях служіння людям і державі. Поступив до школи поліції, служив інспектором патрульної служби у Кривому Розі та Дніпрі, а також проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі. Згодом працював на будівництві в Києві. Це був чоловік, який не боявся праці, умів братися за будь-яку справу і робив усе сумлінно. У Дениса були золоті руки, і не лише в буквальному, а й у життєвому значенні: він умів підтримати, допомогти, полагодити, врятувати, бути поруч. Його захоплення теж промовляли про нього як про людину сміливу, сильну і живу: він любив підводне полювання, мисливство, техніку, машини, мотоцикли. Поруч із ним завжди був його вірний пес Рей, який і досі, як кажуть рідні, чекає свого господаря.

У Дениса була велика любов до родини. Він залишив по собі брата, племінницю, невістку, матір — людину, яка й досі чекає на дзвінок від сина, і батька, який, на жаль, не витримав болю втрати. Його двір, будинок і все, що було зроблено його руками, осиротіли разом із родиною. Але ще більше осиротіло серце матері, яка щонеділі вже четвертий рік поспіль приходить на могилу до сина, щоб поговорити з ним, як із живим. Це не просто біль — це любов, яка не вмирає.

У березні 2022 року Дениса було призвано на військову службу Третім відділом Криворізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Софіївської роти охорони. 14 квітня 2022 року його було направлено до спеціального батальйону корегування артилерії та локальної аеророзвідки «СКАЛА», і вже 15 квітня він разом зі своїм старшим братом Олександром став на захист України. Вони воювали в Харківській області, у районі Куп’янська, а Денис проходив службу на посаді стрільця-водія взводу охорони військової частини А0891. Згодом він обіймав посаду стрільця взводу охорони цієї частини. Для нього це була не формальність, а свідомий вибір — захищати державу, своїх рідних і кожного, кому він був потрібен.

Останній дзвінок від Дениса пролунав 2 листопада 2022 року вранці. Він сказав, що все добре, пообіцяв зателефонувати ввечері. Але того дня страшна звістка прийшла замість обіцяного дзвінка: його брат повідомив, що Денис разом із чотирма побратимами загинув від ворожої ракети в селі Потихонове Куп’янського району Харківської області. Тіло Героя не вдалося забрати з поля бою, і п’ять довгих, страшних місяців родина жила надією, чекала результатів ДНК, чекала повернення свого сина, брата, дядька, чоловіка. Лише 14 квітня 2023 року Денис Сергійович Кіптілий повернувся додому на щиті. 15 квітня його поховали в селищі Софіївка. На похороні побратими дякували батькам за доброго сина, за добре серце і за золоті руки, які рятували поранених товаришів.

Він захоплювався підводним полюванням, мисливством, технікою, машинами і мотоциклами, жив активно, по-чоловічому, любив життя і людей. Але найголовніше — Денис був людиною, яка вчасно стала туди, де була найбільша небезпека. У 2022 році він добровільно став на захист України, не шукав виправдань і не відвернувся від свого обов’язку. Його життя обірвалося 2 листопада 2022 року внаслідок ворожого ракетного удару. У пам’яті рідних, побратимів і земляків він назавжди залишиться доброю, сильною, щирою людиною, справжнім сином своєї матері й своєї держави, воїном, який віддав життя за Україну. Вічна і світла пам’ять Денису Кіптілому.