Вінніченко Михайло Станіславович

Михайло Станіславович Вінніченко народився 27 липня 1979 року в місті Кривий Ріг. Його життя починалося в звичайній українській родині, де з дитинства формуються такі риси, як працьовитість, відповідальність і повага до людей. Навчався в Кам’янській загальноосвітній школі, а після її закінчення у 1996 році продовжив навчання в Софіївському ПТУ №64, де здобув професію тракториста-машиніста. Це був той шлях, який проходять люди, що звикли покладатися на власні руки, не цуратися роботи й сумлінно робити свою справу.

Працював у Кривому Розі різноробочим, створив родину, у якій народилися донечка Соня та синочок Богдан. Для своїх рідних Михайло був не просто чоловіком і батьком, а справжньою опорою — роботящим, добросовісним, добрим і людяним. Його пам’ятають як людину, яка завжди була готова прийти на допомогу, не відмовляла у підтримці й несла в собі тиху, але дуже сильну внутрішню гідність. Саме такі люди тримають на собі родину й повсякденне життя — без гучних слів, але з великою відповідальністю та любов’ю до близьких.

У 2022 році Михайло Станіславович добровольцем пішов на війну. Служив сержантом у військовій частині А0414. Спочатку протягом року перебував в Одесі, а потім його перевели до Бахмута Донецької області, де він безпосередньо брав участь у бойових діях та у виконанні заходів із національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії росії проти України. Це був свідомий вибір дорослої, зрілої людини, яка розуміла ціну миру і не сховалася за чужими спинами, коли Батьківщина покликала.

26 грудня 2022 року Михайло Станіславович Вінніченко загинув унаслідок вибухової травми під час виконання бойового розпорядження командира. Його життя обірвалося там, де він виконував свій військовий обов’язок до кінця, з честю й відданістю. Він пішов із життя як справжній Захисник України — працьовитий, щирий, добрий чоловік, люблячий батько і людина, для якої відповідальність за родину й державу були не порожніми словами, а сенсом життя. Пам’ять про нього назавжди житиме в серцях дружини, дітей, рідних, побратимів і всіх, хто знав Михайла як світлу й надійну людину.