Погорілий Олександр Юрійович

Олександр Юрійович Погорілий народився 3 квітня 1990 року. Дитинство та шкільні роки провів у рідному краї, навчаючись у Новоюлівській середній школі, яку закінчив у 2005 році. Після цього продовжив навчання в Софіївському ПТУ, де здобув професію тракториста. Як і багато добрих українських хлопців, він зростав працьовитим, щирим і спокійним, із повагою до рідних, до землі й до простої, чесної праці.

Олександр був людиною, яку в сім’ї та серед близьких пам’ятають із великою теплотою. Він був хорошим сином, добрим братом, чудовим племінником, гідним нащадком своєї нації. У ньому поєднувалися людяність, внутрішня гідність і справжня відданість тим, кого любив. Для матері, Юлії Іванівни Погорілої, він назавжди залишиться найдорожчою людиною, а для рідних — світлою пам’яттю про сина, брата й близьку людину, яка завжди була готова підтримати й не відступала перед труднощами.

З 2015 по 2017 роки Олександр проходив службу в зоні проведення АТО. Коли Україна знову опинилася під загрозою, у березні 2022 року його мобілізували до лав захисників. Він служив стрільцем-санітаром механізованого взводу і з першого дня служби виконував свій військовий обов’язок чесно, сумлінно та з повною віддачею. Це був шлях справжнього воїна — не заради слави, а заради Батьківщини, яку він любив і захищав до останнього.

23 вересня 2022 року Олександр Юрійович Погорілий загинув під час захисту села Спірне Донецької області. Він віддав своє життя у бою, протистоячи російським загарбникам, і навіки залишився в строю тих, хто боронив Україну ціною власного життя. Поховали Героя у селищі Софіївка. Його життя обірвалося молодим, але в пам’яті рідних, побратимів і земляків він назавжди залишиться вірним військовій присязі, добрим і мужнім українцем, який не відступив перед ворогом і до кінця залишився сином своєї землі.