Суконченко Ігор Михайлович

Ігор Михайлович Суконченко народився 12 травня 1970 року в смт Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, у родині Михайла Івановича та Євгенії Зосимівни Суконченків. Тут, у рідному селищі, минули його дитинство, юність і перші кроки до дорослого життя. З 1976 по 1986 рік він навчався в Софіївській загальноосвітній школі, а після її закінчення пішов працювати будівельником у організацію «ПМК-23». Це була людина праці — відповідальна, сумлінна, сильна духом, яка звикла все в житті здобувати чесною роботою. У 1988–1990 роках проходив військову службу в Чехословаччині, де також загартував свій характер, дисципліну й вміння триматися у будь-яких обставинах.

У 1990 році Ігор одружився, а в 1991-му в родині народилася донечка Інна. Для своїх рідних він був не лише чоловіком і батьком, а й справжньою опорою — добрим, щедрим, дбайливим, уважним до близьких. Його згадують як людину веселу, товариську, енергійну, доброзичливу та розсудливу. Він умів підтримати, вислухати, підбадьорити, з ним було легко й надійно. Мав багато друзів, з якими підтримував щирі, теплі стосунки. До війни працював будівельником, мав плани на майбутнє, жив звичайним мирним життям, у якому було багато праці, родинного тепла і надії на спокійне завтра.

Та коли на Україну прийшла велика біда, Ігор Михайлович не залишився осторонь. З перших днів повномасштабного вторгнення він добровольцем став на захист рідної землі. У березні 2022 року пішов на війну і проходив службу солдатом на посаді стрільця 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини А4121. Він не шукав для себе виправдань чи відмовок — просто зробив те, що підказувало серце справжнього чоловіка, громадянина і сина своєї держави. У найнебезпечніші дні він стояв там, де було найтяжче, і виконував бойові завдання з мужністю, стійкістю та самовідданістю.

19 вересня 2022 року Ігор Михайлович Суконченко загинув у бою за Батьківщину під час виконання бойового завдання в селі Миролюбівка Херсонської області. Його життя обірвалося внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, але навіть перед лицем смерті він залишився вірним своєму обов’язку, присязі та Україні. У цю мить він віддав найдорожче — власне життя — за державний суверенітет, територіальну цілісність і майбутнє нашої країни.

За особисту мужність і самопожертву Ігор Михайлович був посмертно нагороджений медаллю «Доброволець», медаллю «За звільнення Миролюбівки», медаллю «За оборону України та її незалежність», медаллю «Захиснику Вітчизни», відзнакою «За захист Криворізького району». Також, згідно з Указом Президента України від 7 квітня 2023 року №203, його посмертно відзначено орденом «За мужність» III ступеня. Але найвища нагорода для нього — це пам’ять рідних, дружини, доньки, друзів, побратимів і земляків, у серцях яких він назавжди залишиться добрим, сміливим, щирим і дуже рідним чоловіком, який пішов захищати Україну і не повернувся.