Резніченко Олег Олександрович

Олег Олександрович Резніченко народився 26 лютого 1995 року в смт Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області. Це був син своєї землі — щирий, працьовитий, вихований у повазі до старших, любові до батьків і відповідальності за кожен свій вчинок. Після 9 класу він навчався у місцевому ліцеї, де здобув фах тракториста-машиніста, працівника фермерського господарства. Олег не цурався жодної роботи: допомагав батькові-підприємцю, підтримував матір, умів бути надійною опорою для рідних. Його знали як добру, спокійну людину, яка завжди тримала слово, мала друзів і ніколи не дозволяла собі поганого ставлення до інших. Для батьків він був і назавжди залишиться єдиним сином, яким можна пишатися.

У 2015 році Олег пішов на строкову службу. Уже тоді він відчув, що військова справа — це не просто обов’язок, а поклик серця. Через пів року йому запропонували підписати контракт і залишитися в зоні АТО, однак батьки переконали його дослужити строкову службу й повернутися додому, щоб самостійно вирішити своє майбутнє. Він послухався, повернувся, але мрія про військову службу не згасла. Після армії Олег свідомо обрав шлях захисника України і у 2017 році знову пішов по контракту в АТО. Служив на Луганському та Донецькому напрямках, виконував завдання сумлінно й гідно, і йому пощастило тоді повернутися додому живим. Але в його серці вже назавжди жила готовність стати на захист держави, коли це буде потрібно.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олег без вагань став до лав оборонців. 11 березня 2022 року його призвали до 17-ї танкової бригади військової частини А3283 у Кривому Розі. Він служив солдатом, сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу механізованого батальйону. Позивний «Вавілон». На Херсонському напрямку, де доводилося ходити на штурми, виконувати зачистки й працювати в надзвичайно небезпечних умовах, Олег залишався зосередженим, дисциплінованим і добросовісним. Він робив те, що вважав своїм обов’язком: захищав побратимів, виконував бойові завдання, боровся за кожен метр рідної землі.

31 серпня 2022 року на Херсонщині життя Олега Олександровича обірвалося. Коли почалися запеклі бої, він кинувся рятувати командира. Не встиг врятувати, і вони обидва полягли під ворожими обстрілами. Так загинув молодий воїн, який до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимству й Україні. Його смерть — це не просто втрата для родини, це біль цілої громади, яка втратила доброго сина, справжнього чоловіка і мужнього Захисника.

Олег Резніченко посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «За Захист Криворізького району». Але найбільша його нагорода — це пам’ять людей, які знають, якою ціною виборюється свобода. У цій пам’яті він назавжди залишиться світлим, чесним, сильним і відданим хлопцем із Софіївки, який не сховався від війни, а пішов назустріч небезпеці, щоб інші могли жити. Назавжди «27».