Бургар Станіслав Олегович

Станіслав Олегович Бургар народився 22 квітня 1992 року в селі Любимівка Криворізького району Дніпропетровської області. Саме тут пройшли його дитинство та юність — серед рідної землі, близьких людей, повсякденної праці й тихих сільських буднів, які формують у людині справжній характер. У рідному селі він закінчив Любимівську загальноосвітню школу, після чого розпочав доросле життя, зберігаючи в собі щирість, працелюбність і відповідальність, притаманні людям, які знають ціну родині, дому й рідному краю.

Найбільшою цінністю для Станіслава була його родина. Він залишив після себе сина, батьків і брата — тих, для кого назавжди залишиться люблячим сином, турботливим батьком і надійним братом. У його житті було все, що робить людину по-справжньому міцною: любов до своїх, вірність слову, повага до праці та внутрішня гідність. Саме такі люди тихо, без гучних слів, тримають на собі родину, громаду і саму країну.

Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Станіслав без вагань став на захист рідної землі. Він проходив службу солдатом 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, де служив навідником танкового взводу. Вірний військовій присязі, він мужньо, стійко й самовіддано виконував бойові завдання, захищаючи свободу, незалежність і майбутнє України. Для нього це був не просто обов’язок — це був свідомий вибір людини, яка поставила добробут Батьківщини вище за власне життя.

12 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Соледар Донецької області Станіслав Олегович Бургар героїчно загинув унаслідок ворожого обстрілу. Він віддав найдорожче — власне життя — за право українського народу жити у вільній, незалежній державі, за мир і майбутнє для тих, кого любив, і для всіх нас. Його мужність, незламність, відданість присязі та любов до Батьківщини назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму.

Світла пам’ять про Станіслава Олеговича Бургара житиме в серцях рідних, побратимів, земляків і всіх, хто знав його або пам’ятає ціну, яку українські воїни щодня сплачують за свободу своєї держави. Він пішов із життя як Герой, але залишив по собі не тінь втрати, а світло мужності, гідності й великої любові до України.