Івко Віталій Володимирович

Віталій Володимирович Івко народився 15 квітня 1976 року в селі Базавлучок на Дніпропетровщині. Він зростав людиною праці, добре знав ціну землі, домашньому затишку й простим, але справжнім життєвим цінностям. Навчався в Софіївській школі, після чого здобув у ПТУ №71 професію тракториста-машиніста. Працював за спеціальністю, був добрим господарем, любив сад, тримав тварин, захоплювався риболовлею. У ньому поєднувалися спокій, щирість і внутрішня сила. Він мріяв про власну справу, жив із відкритим серцем і вмів бути надійною опорою для близьких.

У 2014 році Віталій добровольцем став на захист України та приєднався до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Він воював на Донецькому напрямку, зокрема поблизу Опитного, Пісків, Водяного, Авдіївки та в боях за Донецький аеропорт. Навіть будучи пораненим, не залишав побратимів і до останнього допомагав їм. Коли у 2022 році ворог знову прийшов на нашу землю, Віталій без вагань повернувся до війська. 21 квітня 2022 року поблизу села Бражківка на Харківщині він виконував бойове завдання разом із побратимами, був тяжко поранений і після боротьби за життя помер 7 травня 2022 року.

Віталій запам’ятався енергійним, добросовісним і відповідальним чоловіком, який завжди доводив розпочате до кінця. Його слова — «Хто, як не я» та «Я не залишу в біді» — найточніше передають його характер. Саме таким він і залишиться в пам’яті рідних, побратимів і земляків: світлим, сильним, щирим і відданим до останнього подиху. За мужність і самопожертву Віталій Володимирович Івко посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та медаллю «За військову службу Україні».